139. Василь Стус. В бетонные каналы города...
стекают огни, усмешки, разговоры.
Глухо плещется о берег
день
небесный -
целомудрен
и многогрешен.
А ты одиноко бредешь
по городу. Стой-ка, товарищ!
Автомобиль с тормозов рвется.
А день громыхает,
грохочет над этажами
и - смеется.
В бетонованих каналах міста
стікають вогні, усмішки і розмови.
Глухо хлюпає в береги
день —
горішній,
незайманий,
многогрішний.
А ти самотою бредеш
містом. Зажди-но, товаришу! —
з гальмів автомобіль рветься.
А день гуркотить,
гуркотить над поверхами.
І — сміється.
Свидетельство о публикации №115071806265