Кувала зозуля недовгії роки.
Гадала зозуля,що помру до сроку.
А я тій зозулі,тоді,не повірив.
Вважав що гадання у неї не щирі.
Я вижив у вирі.Не помер невчастно.
Але щось у грудях непомітно згасло.
Тоді,коли серце ховав я від кулі,
Мене відштовхнуло в подіі минулі.
Я вижив,але поседень я жахаюсь,
Коли хтось пітарду зірве посміхаясь,
Коли свистоне,як тоді посвист кулі,
Болючиї рани,набитії гулі.
Та жахи вночі всі залитії кровью,
Питанням,чого я тоді всеж не помер.
Я вдома,але все ж приходить відвертя.
Права та зозуля про час моєй смерті.
Кувала зозуля
© Copyright: Олег Викторов, 2015
Свидетельство о публикации №115071806169
Свидетельство о публикации №115071806169
Рецензии
Тяжко-тяжко ...(Але, мабуть, " кувала " зозуля?...
Елена Раденберг 20.01.2016 15:21 • Заявить о нарушении
Елена Раденберг 20.01.2016 15:21 • Заявить о нарушении
Вибачайте,мабудь Ви маєте рацію.Адже я мову не вивчав,лише зараз роблю спроби.
Олег Викторов 20.01.2016 16:07 Заявить о нарушении
Олег Викторов 20.01.2016 16:07 Заявить о нарушении
Та Ви що?!...Оце Ви мене справді здивували!...Не вивчаючи мови -- і так вправно ( майже по шевченківськи) писати вірші-- самородок!...)Продовжуйте! Мова - то наш скарб.
Елена Раденберг 20.01.2016 16:29 Заявить о нарушении
Елена Раденберг 20.01.2016 16:29 Заявить о нарушении