Пам'ятаю твою каву
І надзвичайні очі,
як були ми зовсім crazy,
Лиш наші білі ночі,
Гаряче і сперте повітря,
Яке нам було тютюном
І мовчання у дозах,
А кава холодна ,знов.
Пам'ятаю, як чекали
На дощ і ,звичайно, на краще.
Насправді, я щиро кохаю,
Та в очі сказати все важче.
***
© Copyright: Аделаида Крестенская, 2015
Свидетельство о публикации №115071706679
Свидетельство о публикации №115071706679
Рецензии