Коли на міському вокзалі так шумно,
Варто сховатись за вулиці рогом,
Де притулилась маленька кав`ярня,
Яку всі минають прискореним кроком.
Вона- то дитина, загублена в вирі
спіднаць і задовгих ніг .
Її лякає ритмічний той танець,
Її бентежить схвильований біг.
В ній світло пришло у гості,
В ній кава арендує житло,
В ній тиша співає веснянок,
В ній вальс танцює тепло.
Вона у вовняні обійми
Радо прийме мандрівника.
Для нього вона- домівка,
Для інших- бурхлива ріка.
Про людину-кав ярню
© Copyright: Аделаида Крестенская, 2015
Свидетельство о публикации №115071706586
Свидетельство о публикации №115071706586
Рецензии