Чому таке жорстоке сонце?
Незрозуміле і мінливе -
то ллє проміння у віконця,
то попелить усе можливе...
Його характер не збагнути.
Як я не пробувала - складно.
Нам зустрічей не оминути.
Зустрінемось - все недоладно...
Не можу взяти я до тями:
що я до тебе відчуваю?
Не розумію - що між нами?
То в пекло ніби, то до раю...
Ці зустрічі раптові, різні
мене частіше все лякають:
то ти байдужий, погляд стислий,
то якісь ревнощі спливають...
Я не збагну, хто ти? Навіщо?
Та і себе не розумію...
Ти чуєш, в полі вітер свище...
Тож там, де ти, - там хуртовина.
З тобою спека і морози, і ніби пекло, ніби рай.
Кажу тобі цілком сорйозно:
журбу-зітхання полишай!
На душу іней впав і сльози
укрились кригою... Нехай!
Життя - не лірика, а проза.
Прости мені і прощавай.
© В.К.В.
30.03.2008
Прощавай
© Copyright: Валерия Крищук, 2015
Свидетельство о публикации №115071706064
Свидетельство о публикации №115071706064
Рецензии