14:04:15
Зазвичай не жалкують про серце:
Воно є і це добре, всі знають.
Знають теж, що те тихе озерце
Час від часі коханням палає.
Але я так жалкую про нього:
Що чувати я мушу кохання,
Що молю я за милих Бога,
Що не смію зробити зізнання,
Що ходжу то сумна, то весела,
То сміюсь, то чекаю могили,
Що в'язницею є оселя,
Що чуття не розділе милий.
І мені так тривожно і тихо,
Коли мрію, як будем ра'зом...
Ластівки' прилетять на стріху,
Проспівають твої фрази.
Але мрії то й є мрії,
Їм не здійснення треба - муки.
Тільки сором мене стріне
Коли я знов візьмусь в руки.
То не добре: чувати провину
За своєї душі по'рухи,
Але я так роблю - й гину
Кожен місяць з нової по'сухи.
Зазвичай не жалкують про серце
© Copyright: Старший Лейтенант Жвачка, 2015
Свидетельство о публикации №115071609367
Свидетельство о публикации №115071609367
Рецензии