Таке хвилювання,
Мабуть, недаремно,-
Річниця остання
Похмура та темна…
Хай взимку ждуть очі
Досвітню ту зірку,
Бо довгі всі ночі
Несуть темінь гірку…
Тоді - поглинання
З померклістю світу…
Тепер – зоря рання
Вклоняється літу…
Небесність же - хмарна,
Постійно йдуть зливи,
Судомна негарна
Пора ця щаслива…
Адже вся квітуча
Природа, зелена…
На вежах та кручах
Чарівність шалена…
До чого ж сум’яття
Та марне чекання,-
Згорить вмить багаттям
Пусте хвилювання...
14.07.2015р.
Пусте хвилювання
© Copyright: Елена Михайловна Егорова, 2015
Свидетельство о публикации №115071606492
Свидетельство о публикации №115071606492
Рецензии