Не ты и начал... Из Елены Каминской

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2015/07/15/3758


Не ты и начал…всё сама, сама…
А капли – шатуны на стёклах синих…
Дождило столько дней…ты обнимал,
Её касался нежно… я, бессильна,
Сидела рядом, хороня мечту…
Душа на струнах выплакала слёзы.
Уста негромко звали в красоту
Улыбки переменчивой и поздней…

Любовь ли, жалость…кто бы это знал…
Тебе я просто в сердце постелила,
Где летних сочных трав – зелёный вал,
Под обручем небесного настила.
Останешься ли, нет – не в этом суть…
Мгновенья эти – жизни наважденье!
Коснутся уст уста, тепло внесут…
Какое?.. мы поймём при пробужденье...

Оригинал:

Не ти почав… Сама, я все сама…
Краплини – волоцюги, скло сп’яніло…
Дощило кілька днів… Ти обіймав,
Її торкався ніжно, я ж безсила
Сиділа поряд, слухала твій сум…
Душа у струни плакалась і пісню
Вуста вели ледь чутно у красу
Самотню, невибагливу та пізню…

Чи жалість, чи кохання… Хтоб це знав…
Я просто розстелила ліжко в серці,
Між літніх соковитих зелен-трав
Під обрієм, що тане у веселці.
Залишишся чи ні… Не в тому суть…
Хвилина саме ця – життю окраса!
Торкнуться вуст вуста, тепло внесуть,
Яке? Ми зрозуміємо із часом…