Трохи пітьми для маленької відьми
Все не вирішує - щось там кривавить.
Де пам'ять її синій збій видає, неначе комп'ютер столітній,
І сповідь її не збережена, не завантажена навіть.
Від мене залиш на собі трохи дотику, смаку,
Залиш прохолоду мою, щоб у схованки з пеклом пограти.
Однаково, що там у більшості. Тебе забракло!
Я хочу до тебе й тебе! Кілометри, як ґрати.
Скоріш обійняти. І зустріч, мов втеча.
Мене захисти від минулого, прошу!
Жахаюся, мов піддиванного монстра малеча.
Я пам'ять боюся збудити ворожу.
Трохи святкового для сьогодення:
Для тебе зрання залишився вишневий пиріг
і дрібнички чисельні,
Як то поцілунок раніше, ніж ти переступиш поріг.
Я знаю: це все тільки ти. Полюбила дитинно.
Будь поруч зі мною, як був би в останнє.
Час йде швидкоплинно,
Але оминає, здається, те саме, що наше
найперше, найраннє.
Илье
© Copyright: Петренко Виктория Витальевна, 2015
Свидетельство о публикации №115071308254
Свидетельство о публикации №115071308254
Рецензии