131. Василь Стус. Свет яйцам птичьим подобен...
Непрочным, чуть синеватым,
Что выпали с гнезд и щебечут
И крылышками дрожат.
Небесное то молодило
Плывет и плывет - не до края
И не до конца - чтоб внезапно
Ослепшую душу залить.
А сумрак крутоберегий
Раздался - лишь бы в котловину
Сиянье сияния света
Вонзилось упругой стрелой.
Світання — мов яйця пташині,
кволі, спроквола сині,
що випали з гнізд і щебечуть
і крильцями тріпотять.
Оце голубе молодило —
пливе і пливе — не до краю
і не до кінця — щоб нагально
душу втопити сліпу.
А присмерк крутоберегий
роздався — аби в улоговину
сяєво сяєва сяйва
ввігналось, мов пружна стріла.
Свидетельство о публикации №115071305466