Ось так

Я знаю, що ти знаєш мене усього,
Я бачу, що ти бачиш -це ніяк не кіно,
Ти дивишся годинами індійські фільми,
А я, не відриваючись, зоряні війни.

У кімнаті твоїй завжди холодно так,
А у меня лише спека та бардак.
Ти кутаєшся сильніш у свій халат,
Я збігав на кухню та узяв мармелад.

Може, не завжди у нас ідилія,
Але знаю, що у нас кохання.
І хоч бува роблю дурниці я,
В тебе на це лише зітхання.


Я розумію хочеш побути одна,
Але не можу, коли сидиш сама
Я хочу тільки з тобою бути,
Хоч мої невдачі важко забути.


Тож я хочу, що би ти знала,
і щоби ти це відчувала,
Як я сумую, коли далеко,
ти відлітаєш, як та лелека.

Волосся так твоє люблю,
А також усмішку твою.
Мене, будь ласка, пробач,
за все що сказав не в час.

Пробач за тих, кому я дав
надію на яку давати право не мав.
Пробач мене за балакливий фон
Пробач, будь ласка, та підійми телефон.

Я дзвоню тобі вже котрий час,
Образилася ти, здогодатися мав,
Адже це не у перший вже раз,
коли я при тобі дурня зіграв.