Митець без сл в

Я страшенно злякалась пустоти,
Що жодна строчка на папері не з'явилась,
Що я знов залишилась одна насамоті,
З мрією, що так і не здійснилась.

Серед тисячі слів та безліч думок,
Я намагалась слова підібрати,
Написати вірш чи пару казок,
Щоб знов себе у цьому світі відчувати.

Без почуттів не буває людини,
Без слів не створиться твір.
Без людей нема жодної країни.
А без поета не створиться вірш.

Тож, відібравши слова у митця,
Забравши в нього змогу творити,
Не доживе він до свого кінця,
Бо без цього дару він не хоче жити.

Схиливши голову над давніми роботами,
Він згадує своє життя.
Земні пейзажі з неземними оборотами
І вир у якесь  незвичне забуття.

Лиш там - в своїх мрійливих творах,
Він відчував себе по-спражньому щасливим,
Могутнім, наче дикий вітер на земних просторах
Та наче маленька дитина мрійливим.

Тож, відібравши слова у митця,
Забравши в нього змогу творити,
Він з нетерпінням чекає кінця,
Бо не може він людям служити.

Не засуджуйте творця-людину,
Створену з плоті і крові,
В свої труди вона вкладає частину
Своєю душі, зроблену з щирої любові.