Хватит... Из Людмилы Юферовой

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2015/07/10/9110


Хватит уже падать духом, теряючи силы,
И с отвращеньем заглатывать боль, словно пыль.
Знаю: обида до края тогда голосила,
В пропасть толкала, лишая и веры, и крыл…

Тёмные мысли пакую скорей в чемоданы,
Словно ненужными ставшие кипы брошюр.
В сердце затеплятся солнцем прошитые планы,
Смута-печаль распадётся – всё будет «ажур».

Выдержу очередной неприятный экзамен,
И на восходе – в поля, далеко ото всех! –
Просто наплачусь, покуда обиды не станет
И возродится в душе позолоченный смех.


Оригинал:


Досить вже падати духом, втрачаючи сили,
І неприємно заковтувать біль, наче пил…
Знаю, образа глибока тоді голосила,
В прірву штовхала, лишаючи віри і крил.

Темні думки я спакую в об'ємні валізи,
Як непотрібні, пропахлі роками книжки.
В серці затепляться пам'яті сонячні зрізи –
І розпадеться тягар на душі затяжкий.

Видержу й цей черговий неприємний екзамен,
Й зранку – у поле, до неба, подалі від всіх!
Плакати буду, аж поки образи не стане
Й знову почую душі позолочений сміх.