День проминув
День проминув і як і не було.
Замріялось у сутінках село,
Не чути на стовпі лелечий клекіт,
І сонце вже за обрієм далеко.
І спочива натружена людина,
Та ще не ніч, хоч скоро вже й пора.
Вогонь в печі поволі догора,
І засинає на руках дитина.
І линуть молитви у край небесний
То з радістю, то з тугою душі,
Що день пройдешній в серці полишив,
І слухає їх наш Господь воскреслий.
Надія ж, що ніколи не згаса,
Дає душі, що стомлена, розраду.
І слухає від Господа пораду
Душа. Й від того наче воскреса.
День проминув
© Copyright: Виталий Пушкарь, 2015
Свидетельство о публикации №115071207990
Свидетельство о публикации №115071207990
Рецензии
