Кнопочный нокиа...

+++
Кнопочный нокиа. Единая Украина.
Как тебе, ром , эта равнина?
В воздухе лета тает липкая паутина,
За пазуху теплое сунешь тряпье, словно божьего сына.
Что тебе видно из твоего схрона?
Голос все ближе к стеблям, к сердцу все ближе кроны,
Из ночи выкатываются расстрелянные эшелоны.
Гробовщики роют песок. Готовятся к обороне.
Будет осень, ты не будешь такою,
Никто, кроме меня не будет плакать вместе с тобою,
Население копит оружие, как ничто другое.
Если б у меня был выбор, я бы выбрал других героев.
Будут детские песни. Выпадет снег на нивы.
Горизонт будет цвета охры и оливы.
А теперь зелёный туман и ливень без перерыва.
В государственном гимне все слышнее цыганские мотивы.
Двадцать лет ищем выход из дельты Дуная.
Гляди, я вместе с другими ее переплываю.
Ласточки вернулись с предгорий Синая.
Нету начала, ром, и нету здесь края.
Все будет впервые и будет все навсегда.
Под юной луной золотая вода.
От ангелов идут по степи провода.
Приходят к тебе сюда.
Несешь своё сердце, свою мороку.
Вместе с другими подходишь к ночному потоку.
Думаешь выгрести в тьме глубокой.
Приходит смерть. Какая разница, с какого бока.

С украинского перевёл А.Пустогаров

+ + +
Кнопочна нокіа. Єдина родина.
Як тобі, ромко, моя батьківщина?
Тане в повітрі літа липка павутина.
Тиснеш до пазухи тепле дрантя, ніби господнього сина.
Що ти бачиш з-поза своєї заслони?
Голос ближче до стебел і серце ближче до крони.
З ночі викочуються розстріляні ешелони.
Риють пісок гробарі. Готуються до оборони.
Буде осінь, ти не будеш такою.
Ніхто, крім мене, не плакатиме за тобою.
На руках у населення щоразу більше зброї.
Якби я мав вибір, я б обирав собі інших героїв.
Буде зима, будуть дитячі співи.
Буде обрій кольору вохри й оливи.
Але тепер зелені тумани, червоні зливи.
В державних гімнах усе відчутніші циганські мотиви.
Двадцять років шукати вихід із дельти Дунаю.
Бачиш, я теж разом з усіма її перетинаю.
Ластівки прилітають з узгірь Синаю.
І немає, ромко, початку,
немає краю.
Все буде як вперше, все буде назовсім.
Юний місяць над золотим колоссям.
Червневі світанки з янгольським суголоссям.
Зручні родинні меблі, набиті твоїм волоссям.
І ти несеш своє серце, свою мороку.
Ступаєш разом з усіма до нічного потоку.
Теж думаєш перейти цю пітьму глибоку,
Приходить смерть,
і яка різниця з якого боку.