Вольский Людвик - Украина

Людвик Любич Вольский

(польский поэт, расстрелянный
западно-украинскими националистами
в 1919 году за написанное в тюрьме
стихотворение «Украина»)

УКРАИНА

I.
Белый свет сменился ныне,
Век пришёл зари свободы,
И идеей самостийной
Вдохновились все народы!

Были немцы и москали....
Грелись люди у камина!
Нынче узниками стали,
Бо воскресла Україна.

II.
Толстосум ты или нищий -
Всем сидеть тут под запором.
Мертвеца в гробу отыщут
И сгноят в застенке скоро.

Не отпустят и на небо:
Взятку дать сім'я повинна,
Бо на військо гроші треба,
Коль воскресла Україна.

III.
Как вандалы, они ныне
В печь Мицкевича бросают:
Видно, так на Украине
Люд к культуре приучают!

Вывески все посрывали,
Пусть мир до відома прийме,
Кто в Злочуве владу взяли:
Тут істинна Україна !

IV.
Стасюки, Цьоканы, Вани,
Каждый хам или мошенник,
Ежедневно, неустанно
Напихають всі кишені.

Всё хватают эти власти:
Бидло, збіжжя, бульбу, сіно;
Треба ще, що влізе, вкрасти,
Доки не вмре Україна.

V.
Парень в войско без принуки
С такой тянется охотой,
Бо .... сипляться в спину буки,
Щоб був меншим патріотом.

І як люблячая мати
Розгой учит цноті сина,
Так бьют хлопца гайдамаки,
Щоб знав, що то Україна!

VI.

Раз приходит сообщенье:
Носа, Вкраїнець, не вішай!
Вот, дождались мы спасенья:
Поміч від Петлюри прийшла!

Шапки русские, шинели...
Ось явище! Яка зміна!
Знать, прониклась нашей целью
Наддніпрянська Україна!

VII.

Если же российской мовой
Щось спитати у "москаля",
Он ответит, разве, словом:
Та я родом з-під Сокаля!

Дал Петлюра сто шинелей,
А рекрута Галичина
Так и так в тряпьё одела!
Так і робить Україна!

VIII.
Пыжатся паны из стайни,
О постах больших мечтая,
Как кухарка - та, что в тайне
Платья пани примеряла.

К сожаленью, на день другий
Свой наряд одеть повинна.
Как же схожа с той прислугой
Нынче ваша Україна!

IX.

Но уж хватит! Досить того!
Ей крах скорый уготован
За телушек Былецкого,
За издёвки над Ивонной.

В день свободы все мы вместе
Хором пропоём в Струтине
Похоронную ей песню:
Вже померла Україна!

1919

(с польско-украинского суржика на русско-украинский перевел iskander ulmas)


------------------

Примечания переводчика:

Злочув, ныне - Золочев - город во Львовской области.
Сокаль - город во Львовской области.
Былевский - управитель поместья Ляцке.
Ивонна - кобыла преподобного Ежи Яновского, владельца Струтина.
Струтин - село в Золочевском районе Львовской области.


------------

Оригинальный стих в разных списках, распространявшихся из тюрьмы, опубликован:
1) Z krwawych dni Zloczowa 1919 r. Broszura wydana staraniem Komitetu Budowy Pomnika-Grobowca dla ofiar mordow ukrainskich. Zloczow - 1921 roku. Tloczono w drukarni W. Zukerkandla w Zloczowie - 1921, s.57-58
https://archive.org/details/zkrwawychdnizocz00komiuoft
2) Wielopolska-Janowska. Gontowszczyzna. Wspomnienia z rebelii ukrainskiej w Malopolsce Wschodniej. Poznan, 1924, s. 46-47.
http://www.olejow.pl/readarticle.php?article_id=73

------------

Польские статьи об авторе:
Artykul: Ludwik Wolski z Perepelnikow - Olejow na Podolu
http://www.olejow.pl/readarticle.php?article_id=73
Ludwik Wolski – zabity za wiersz "Ukraina"
http://www.mysl-polska.pl/node/201
Rocznica zbrodni w Zloczowie
http://www.pch24.pl/Mobile/Informacje/informacja/id/13643


Рецензии
Оригинальный текст:

Ludwik Lubicz Wolski
(zabity za wiersz "Ukraina")

UKRAINA

I.
Cały świat się dzisiaj zmienia,
Dziś wolności świta era,
Bo w myśl samostanowienia
Los swój każdy sam wybiera!

Byli Niemcy i Moskale.....
Człowiek siedział u komina!
Dzisiaj siedzi w kryminale
Bo »woskresła Ukraina«.

II.
Biedak, czy też gruba ryba
Wszystkich pod klucz się zamyka
Wnet za internują chyba
Co drugiego nieboszczyka.

I nie puszczą go do nieba
Aż da okup zań rodzina
Bo »na wijska hroszi treba«,
Gdy »woskresła Ukrajina«.
III.
W sposób zgoła barbarzyński
Obalili Mickiewicza;
Znać, że naród ukraiński
Do kulturnych się zalicza!

Pobili szyldy w Złoczowie
Niech świat cały głowy zgina
Bo już każdy teraz powie
»Tut istinna Ukraina«

IV.
Stasiuki, Ciokany, Wanię
Dziś pracują niestrudzenie
Same notoryczne dranie
Napychają swe kieszenie.

Drą, co wlezie różne »własty«
Bydła, zbiża, bulby, sina
Treba szcze szczo wlize krasty,
Doki ne wmre Ukraina

V.
Chłop do wojska bez prynuki
Z taką garnie się ochotą,
Że mu w .... plecy sypią buki
By był mniejszym patrjotą.

I jak kochająca maty
Rózgą cnoty uczy syna
Tak dziś kmiotek bierze baty
»By znaw, szczo to Ukraina«!

VI.

Raz rozchodzi się nowina:
Ukraińcy nos do góry!
Lepiej się nam dziać poczyna
Przyszła pomoc od Petlury!

Ruskie czapy i szynele...
Co za wygląd! co za zmiana!
Otżesz wspiera nasze cele
Naddniprjańska Ukraina!

VII.

Lecz gdy ktoś w rosyjskiej mowie
Takiego spyta Moskala,
On podrapie się po głowie
»Ta ja rodom z pid Sokala«

Dał Petlura sto szyneli
A rekruta Hałyczyna
Tak to ... [w siermięgi odzieła ?]
Tak i ... [czyni ?] ... Ukraina

VIII.
Dmą się wszystkie diejatele
O świetnej marząc karjerze,
Jak kucharka, gdy w niedzielę
W suknię Pani się przebierze.

Lecz niestety na dzień drugi
Wróci stara spódniczyna!
Wszak podobną do tej sługi
Jest dzisiejsza Ukraina.

IX.

Lecz już dosyć, dosyć tego!
Rychły koniec jest sądzony
Za jałówki Bylickiego1)
I za shańbienie Iwony2).

Dnia wolności, gdy dożyjem
Wnet pojedziem do Strutyna
Czas zaśpiewać już »requiem«
»Wże umerła Ukraina«.

1919.
-----------------------------------

1) Dzierżawca dóbr „Lackie“.
2) Klacz p. Jerzego Janowskiego, właściciela Strutyna.



Ульмас Искандер   26.09.2021 15:59     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.