Приходить час, коли не треба...

Приходить час, коли не треба
Нi вдач, визнань - лише вiршi-
"Перлини зоряного неба -
Перлини слова i Душi."

I ти один стоїш - в далЕчiнь
Впiрнувши крiзь тремтiння вiй -
Майбутнє мерехтить у вечiр,
А ти все чуєш голос свiй:

Iде промова i про Всесвiт ,
Страждання Душ на цiй Землi,
А що навкруги - просто плескiт
Того - що є , того - що нi...

Стоїш зв'язком помiж безмежних
Далеких всесвiтнiх вогнiв
I сил планети обережних ,
Що в тебе влились вiд Землi.

Ти маєш цей зв'язок держати,
Вiдповiдати за свiй час
І для майбутнього пізнати
Чим би покращити життя.

Ти маєш вiдповiдь тримати
Перед минулим маяттям ,
Бо лiпшi Дiти Людства знати
Повиннi - що є нам життя,

Бо всi вони життя вiддали
За те, щоб жити ми змогли ,
Любили свiт i працювали,
I щоб ми щасливi були.

I починається країна
Не з грошей чи якийсь багатств ,
А з виконання слова сином
I з милосердя повсякчас. 

I починається країна
З того, що ти їй вiддаєш
I вiриш якось невгасимо ,
Що для Людей не буде меж.