Ти благав – зачекай ще, жадана,
Ще хоч мить не втікай, побудь…
- Та я з радістю, любий, коханий,
Ладна зовсім себе забуть, -
Щоби пестити сонця промінчиком,
Дивоцвітом торкатися вуст,
Виціловувати пальців кінчики
Рук, полону яких не боюсь…
У руках твоїх хочу сховатися
Від болючості безнадій,
Так, щоб з долею більше не гратися
У казковість бажань і мрій.
Від холодних вітрів схоронитися,
Що спустошують душу мені,
З милих рук любов"ю напитися,
Захиститися ними у сні…
Ніжних дотиків струмом магічним
Вщент знесилити душу і плоть…
Чоловічим єством своїм вічним
Звабив серце – не сила збороть…
Та… гай-гай, - оці мрії жагучі, -
І фантазії віршів моїх…
Гріх - нестямно любить твої очі…
Та й слова ці – напевне, теж гріх…
Н1жних дотик1в струмом маг1чним
© Copyright: Тонина Аг, 2015
Свидетельство о публикации №115071101833
Свидетельство о публикации №115071101833
Рецензии