я дивилась на тебе закоханими очима...

я дивилась на тебе закоханими очима.
ти сміявся мені прямо в них, у блакитні безодні.
я не знаю, що краще: може, хтось вічно
або ти, тільки зараз і тільки сьогодні.

я не вирішила, що краще: твої темні очі
або справжнє коханння, що грітиме палко і щиро.
я не сплю, я сміюся...чи плачу? кожної довгої ночі
я не знаю, що хочу: війни в моїм серці чи миру.

я не можу сказати, навіщо мені все це треба.
і чому мені більше не хочется бути сильніше .
і чому мене вже не рятує це зоряне небо.
і чому така сильна, як я, вже не бореться, а тільки пише.

розбиваючи руки до крові, посміхаючись кожній людині,
я порожнію все більше із кожним кроком.
невідомо, скільки потрібно: може, хвилина,
а може, мене не відпустить ще більше року.

смійся, смійся, дивись у блакитні безодні
і живи так, як хочеш, я більше тебе не тримаю.
я вже вирішила, що краще. краще сьогодні.
і я знаю, що краще, ніж ти,
в цьому світі...
на зараз,
немає.