Реве та стогне...

Реве та стогне Україна,
Криваві сльози люди ллють,
Бо на "престолі" три скотини,
Відкрито кров з народу п'ють!

Висмоктують усе до краплі,
Не залишаючи нічого,
Ми "наступили знов на граблі",
Тих, хто давно забув про Бога.

В бездоннім горі сива мати,
Що втратила дитя єдине,
І як ту біль з душі забрати?
Невже "Героєм України"?!

І попрощатися не дали...
Поцілувати в лоб і руки!
Лиш диким криком пролунало:
Синок! Я ж мріяла про внуків!

В любові ж ми тебе ростили,
Тобі життя все віддали,
Прокляті нехристі прибили,
В "консервній банці" привезли!

За що?! За прокляті мільйони,
Які не можуть поділити?!-
Не до вподоби їм закони,
Закони Божі: чесно жити?!

Чого їм так не вистачає?
Нема житла? Нема що їсти?
Нехай Всевишній покарає,
Щоб не знайшли собі вже місця!

Щоб на Землі горіли в пеклі,
І все відчули,що і я.
Щоб не прийняли їх по смерті,
Ні Рай! Ні пекло! Ні Земля! ,-

Реве та стогне,завиває,
Палає у вогні Донбас,
Народ до Господа питає:
Навіщо ж ти покинув нас?!

Кому віддав ти на поталу,
Той люд,що стільки в мирі жив?
Не ми ж Ісуса розпинали,
Там на Голгофі між хрестів!

Не ми "пробачили" Вараву,
Не ми йому життя дали!
Не ми співаєм злату славу!-
Тобі молились, як могли...