О, цi хмарки... Маргарита Метелецкая

                http://www.stihi.ru/2010/09/22/5391

О, облака, ветрам покорны,
Под солнцем пенятся, как волны...
С них любо ласточкам свободным
Лететь в объятия Господни.

Как выразить мне благодарность,
ТЕБЕ за этот Свет, что дал мне?
За каждый миг, как милость Божью,
Чем, грешной мне, ответить, можно?

Пусть каждый день я неустанно
Молиться на коленях стану,
Чтоб отмолить у Всеблагого,
Все годы  странствия   слепого.

Молюсь за милый край цветущий,
За каждый  тёплый солнца  лучик,
За песню чайки над Днепром,
За Украину - отчий дом.
   
За труд Любви, святой, конечно,
Моя пусть не погаснет свечка,
Пока дорожка в Небо вьётся,
Пока в груди сердечко бьётся.

Кому Господь опорой, верят,
Что смерть лишь отворяет двери
В мир Божий. Как уйду я в вечность,
Внучата пусть затеплят свечи…

Оригинал
               
                И, может, смысл наш затаённый
                Ещё откроется глазам.
                Быть может, все цветы – иконы.
                А ствол древесный – это храм.
                И роза, и сирень, и ели
                Откроют в тайну узкий вход —
                И красота на самом деле
                Наш безобразный мир спасёт…

                Зинаида Миркина


О, ці хмарки рожеві й білі,
Здійняті, мов небесні хвилі -
З них ластівки, стріпнувши крильми,
Летять в розчулені обійми...

Коли і чим Тобі віддячу
За все, що на цім світі бачу?
За кожну мить як милість Божу,
Чим відплатити, грішна, можу?

Іще одна минає днина...
Побожно стану на коліна,
Щоб відмолить у Всеблагого
Сліпі роки неуцтва мого...

Молюсь за рідний край квітучий,
За кожен промінець сліпучий,
За пісню над Дніпром чаїну,
За батьківщину - Україну...

За труд любові, а не звичку,
Нехай моя не гасне свічка,
Допоки стежка в небо в'ється,
Допоки серце в грудях б'ється...

Всі, що на Господа оперті,
Не знають і за гробом смерті -
Коли піду в оселі вічні,
Онуки хай запалять свічі...

Иллюстрация из Интернета.