В школе двадцать девятой
Были танцы порой.
Приглашали девчата
Нас, из тридцать второй.
В школе двадцать девятой
Громыхали балы.
Мы у стен виновато
Отирали углы,
Танцевать не умея.
«Белый танец» кляня,
Но внезапная фея
Приглашала меня
И, конечно, прощала
Неуклюжесть мою.
И опять всё сначала –
Я у стенки стою…
Годы волосопада
Смыло жизни волной,
Но пришкольного сада
Помню шорох ночной,
Где с девчонкою рыжей
Пили страсти вино.
Та девчонка в Париже,
Я – в Нью-Йорке давно
И до лампочки внукам
Всё, о чём говорю.
Я ни словом, ни звуком
Их за то не корю.
Что одним драгоценно,
Для других – всё равно.
Время жизни мгновенно –
Из мгновений оно.
Этюд из прошлого
© Copyright: Виктор Гин, 2015
Свидетельство о публикации №115070910028
Свидетельство о публикации №115070910028
Рецензии
Симпатичный этюд времен "женских" и "мужских" школ... Я успел окончить третий класс до "воосоединения"... Предлагаю вариант перевода:
Етюд з минулого (вільний переклад П.Голубкова)
В школі двадцять дев'ятій
Танці грали в свій час.
І чекали дівчата -
З тридцять другої - нас.
В школі двадцять дев'ятій
Грюкав бал з висоти.
Хлопчаки ж винувато
Витирали кути,
Танцював я «не кльово».
«Хай нас «білий» мине!»,
Але фея раптова
Запросила мене
І, звичайно, прощала
Ту незграбність мою.
Знову йшла через залу -
Де в кутку я стою...
Хоч роки чолоспаду
Змили хвилі життя,
Пришкільного ще саду
Шерех ніч пам'ята,
Де з дівчам тим ми грішне
Пили вперше вино.
Те дівча у Парижі,
Я - в Нью-Йорку давно.
І до фєні онукам
Все, про що я товку.
Я ні словом, ні звуком
Їх і не доріку.
Нам це - дорогоцінне,
А комусь - все одно.
Бо життя – мить єдина,
З митєй зшите воно.
Удачи!
Петр Голубков 10.07.2015 12:19 • Заявить о нарушении
Етюд з минулого (вільний переклад П.Голубкова)
В школі двадцять дев'ятій
Танці грали в свій час.
І чекали дівчата -
З тридцять другої - нас.
В школі двадцять дев'ятій
Грюкав бал з висоти.
Хлопчаки ж винувато
Витирали кути,
Танцював я «не кльово».
«Хай нас «білий» мине!»,
Але фея раптова
Запросила мене
І, звичайно, прощала
Ту незграбність мою.
Знову йшла через залу -
Де в кутку я стою...
Хоч роки чолоспаду
Змили хвилі життя,
Пришкільного ще саду
Шерех ніч пам'ята,
Де з дівчам тим ми грішне
Пили вперше вино.
Те дівча у Парижі,
Я - в Нью-Йорку давно.
І до фєні онукам
Все, про що я товку.
Я ні словом, ні звуком
Їх і не доріку.
Нам це - дорогоцінне,
А комусь - все одно.
Бо життя – мить єдина,
З митєй зшите воно.
Удачи!
Петр Голубков 10.07.2015 12:19 • Заявить о нарушении
Спасибо в очередной раз, Петя, за внимание к моим стихам. Виктор Гин.
Виктор Гин 10.07.2015 13:09 Заявить о нарушении
Виктор Гин 10.07.2015 13:09 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.