Заблукала в гай дівчина
до вранішньої пори.
По-під Місяцем світлина
й побіліли явори.
Розтеклося біле сяйво
по рівнинах, по гаях.
Не відверта, а лукава
тая пісня солов"я.
Та навіщо та пташина
лине пісня по гаях,
що мабуть тая дівчина
відтепер вже не моя?
Світло Місяця летіло
до самотньої межі.
До сьогодні мав я крила.
Де ж поділись ночі білі
хоч ти, Місяцю, скажи?
Та і сам я по покосах
та по полю лободи,
крізь рясні вранішні роси
і крізь верб зелених коси
брів, та, видно, не туди.
Ніч спинилась біля ганку
й відійшла у небуття.
І з прийдешнім світлим ранком,
з срібно-росяним світанком
поверталося життя.
308. Заблукала в гай д1вчина...
© Copyright: Игорь Ярин, 2015
Свидетельство о публикации №115070600173
Свидетельство о публикации №115070600173
Рецензии
Напевно,печально, таинственно и ОЧЕНЬ КРАСИВО!!!!С уважением и теплом.
Ирина Косенкова 15.09.2015 19:37 • Заявить о нарушении
Ирина Косенкова 15.09.2015 19:37 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.