Мир. Свiт

Когда накроет тень эпоху перемен - вот же будет славно!
Тогда настанет день, заиграет звон, свет необычайный.
Там повеет дым саваном седым, и не будет боли,
Тогда кому летать, а кому-то - ждать, ну а кому - в подполье.

Ясени-сыны в сини осени вдали стоят несокрушимо.
Ягода-беда, вытечет вода, как твоя судьба нелепа!
Ангел прилетит, тебя он защитит прозрачными крылами,
Ливни и слова, слезы и дела, только без тебя - лишь ветер в поле.

Потом придут быки, палачи, менты, гады без надежды,
Крысы-караси, воры и враги, яркие торговцы
Будут понукать, выжимать, сосать, только ты не бойся,
Ведь тебя уж нет, тебя совсем уж нет, ты - не ты, то в небе птица.

Мир бредит...

Руки из реки, крики и крюки, лезут по ноге да в мысли.
"Почему не мы? почему не ты?" - воем, ничего не смысля.
Веко глухаря, слезы омуля. Выйди - научу летать я.
Будешь ты летать, словно в небе шаттл. Будешь ты - не ты, а в небе - росчерк.

You look around...
Мир бредит...


_______________________________________________
Коли упаде тінь на порозі змін, ото буде файно,
Тоді настане день, залунає дзвін, світло надзвичайне.
Тай завіє дим, подолає він, оніміє тіло.
Тоді кому літать, а кому чекать, кому у підпілля.


Ясені-сини сині восени стануть вдалі невблаганні.
Ягода-біда витече вода, доля твоя недоладна.
Прилетить херувим, візьме тебе він у прозорі крила.
Зливи і слова, сльози і діла, і тебе нема - то вітер
в полі віє.

Потім прийдуть бики, кати і менти, гади безнадійні,
Ящури-щури, вори-вороги, кольорові комерційні.
Будуть понукать, штрикать і смоктать, але ти не бійся,
Бо тебе нема, вже тебе нема, ти - не ти, а в небі синьому синиця.

Світ марить.

Раки і роки, кроки і круки сунуть по нозі, по душі.
А чому не ми, а чому не ти, виєм дикі нетямущі.
Віко глухаря, сльози омуля, вийди я навчу літати.
Будеш ти літать, мов у небі Шатл, будеш ти не ти, а
в небі риса.

You look around!