Куда идешь

             Куди ідеш? 
               
Куди ідеш  знедолений в житті?               
Чому несеш гірку, до смерті ношу?
Живеш з людьми а наче в самоті,
Немов би душу хто твою стриножив.
 
Несеш тягар не сповнених надій
Та знов нові плекаєш на додачу .
Ти виріс вже з рожевих,  юних мрій,
Й не за горами свою старість бачиш.

Тому скажи, навіщо ти живеш
Коли все рiвно ляжеш в домовину?
Ти певне знаєш, що в кiнцi помреш,
Своєї ж в тім не бачиш ти провини.

Чи новина що жнем ми саме те
Що сіяли ми власними руками.
Неправо дорiкаємо проте
Що доля повелась недобре з нами.

Чому ж ти віриш в міф що мавпа є
Твоїм далеким родичем по крові?
Але не віриш що життя твоє
Господь створив із власної любові.

Історія  незнає  переваг
Між фактами, відомими людині.
Та важко щось сприймається однак
Історія  Ісуса і донині.

Палкіш за все ти віриш у земне,
Хоч поруч ті, що вірять у небесне,
Що знають що земне це промине
Й душа  тоді для вічного воскресне. 

Буває тіло наче й не болить
Але чомусь немає  і спокою.
Це означає те - що говорить
В цей час Господь бажає із тобою.

Не відмахнись в цю мить свого життя
Коли ти чуєш в серці голос Божий,
Тебе веде Він в вічне майбуття
І дати спокій в серці Він лиш може.

Тому що Бог найкращий в світі Друг
Бо Свого Сина Він віддав за тебе,
Що безліч тяжких претерпів наруг
Щобы тебе наблизити до Себе.


 
Твоє життя без Нього – марнота,
Немов той цвіт ,що сонце спопеляє.
Нехай  молитва на твоїх устах
Сьогодні вперше вголос пролунає.

Йому ти сповідай свої гріхи,
Поміж людей немає ж бо святого.
Любов Його забуде навіки
Все, чим згрішив в житті ти проти Нього .

І станеш чистий наче білий сніг
І Він тебе введе до Свого раю,
Коли лиш покладеш Йому до ніг
Все, що тебе до Нього не пускає.

Куди ідеш ,знедолений в житті?
Прийди до Бога - Він тебе чекає.