болi множимо самi...
у клубок з неможливих здійснитися мрій.
і поранена тиша мовчить з нетерпінням,
бо не можеш забути всі болі свої…
хто залишив не рани тобі, той неспокій
од якого сховатися ніде?.. потому
не Любов множить нашу безжальну самотність,
ми, самі певне винні у всьому…
Свидетельство о публикации №115070501339