Не хочу забывать... Из Людмилы Юферовой

                Вольный перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2015/07/02/9212


Седой полынью пах рассвет, вином,
Шептались с ветром травы-сухоцветы.
Как вишен сок, текла макушка лета,
И плыли мы по озеру челном.

Мы плыли в рай, в лучистый Тадж-Махал,
Где тучи лишь серели, недотроги,
Где Бог шагал по подвесной дороге
И нам рукою радостно махал.

И после, губ твоих испив надрез,
Чужих узнать я просто не сумею:
Осталась в поцелуе Саломеей,
Иное отсекая наотрез.

А дни горят кострами…я молчу…
А строки с каждым сроком всё печальней.
Щемит любовь и горше и отчаянней…
И забывать тебя я не хочу.


фото из Инета,
коллаж мой


Оригинал:


А й справді, пахло сивим полином,
Шепталися із вітром сухоцвіти,
Текло, як сік вишневий, стигле літо,
І ми пливли по озеру човном.

Пливли у даль до сонячних застав,
Де хмари посіріли в передгроззі,
Де Бог ішов по підвісній дорозі
І нам рукою з радістю махав.

І після губ, твоїх солоних губ,
Чужих я просто знати не зумію,
Бо це значуща у житті подія,
Що відсікає інше навідруб.

А дні горять у полум’ї багать…
І пишуться сумні до болю вірші,
Бо на душі тепер щемить ще більше…
І я тебе не хочу забувать…