Ельміра Ашурбекова
Тітчине прохання
Присвячую еме*
І без війни забрала сина вічна мла —
Від кулі клятої загинув син, пропав,
Відтоді раптом тітчин одяг чорним став —
О доле, доле зла!
І від вістей, що вже надходили пізніш,
Чимдалі одяг їй ставав усе чорніш,
Вона тужильниця була — від плачів дріж, —
О, юні — жити б лиш!
«Мій рідний, — тітка тихо мовила мені, —
Не помирай, благаю, мій миленький, ні!
Хай я помру — ти станеш поруч при труні, —
Плач, прошу, по мені!»
Палке смирення бачу я в її очах,
Благає тітка із молінням на вустах,
Щоб в мить, коли вона ступне на вічний шлях,
Оплакав рідний прах.
*еме — сестра батька
(переклад з табасаранської — Любов Цай)
за авторським підрядником:
http://www.stihi.ru/2014/09/23/3570
Ельмiра Ашурбекова. Тiтчине прохання
© Copyright: Любовь Цай, 2015
Свидетельство о публикации №115070300267
Свидетельство о публикации №115070300267
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.