Ты прости... Из Л. Юферовой

            Поэтический  перевод  с  украинского: http://www.stihi.ru/2015/06/30/6628


Мальчик  мой,  дружочек  поседевший,
Сколько  одиночества  в  тебе!
Ты  прости  мне  мысли  наболевшие,
памяти  израненный  рубец.

В  жизни  у  любого  –  место,  ниша,
Каждый  крест  лишь  свой  –  поверь  –  несёт.
Чем  в  душе  светлей,  добрей  и  чище,
Тем  судьбы  сложнее  поворот...

В  плен  возьми  мои  о  звёздах  мысли,
Сбереги  от  "желчи"  через  край  –
Нам  обоим  в  счастье  нужно  выстоять,
В  жизни  это  важно,  так  и  знай!

Отпусти  прошедших  дней  обиды,
Сердце  пусть  научится  прощать...
Говоришь  –  и  в  таинстве  глубинном
струнка  отзывается,  звуча.

Времени  осталось  очень  мало,
Чтоб  ошибки  исправлять  свои,
Души  наши  свежи,  не  завяли,
Чувства  –  роем  –  их  не  утаить.

Рыжий  кот  всё  бегает  по  небу,
льёт  багрянец  красок...  густ,  тягуч...
Вместе  нам  решать  нелёгкий  ребус...
Я  тебе,  дружок  мой,  помогу...



            Оригинал:
         Ти  прости  мені...
         Людмила  Юферова.


Хлопчику,  мій  друже  посивілий,
Скільки  ж  в  тебе  суму  й  самоти!
Ти  прости  мені  думки  зболілі
І  за  пам’ять  зранену  прости.

В  кожного  в  житті  окрема  ніша,
Кожен  хрест  –  і  тільки  свій  –  несе.
Чим  душа  добріша  і  світліша  –
Тим  складніша  доля  попри  все.

Полони  думки  мої  зірчасті
І  не  дай  пролитись  гіркоті,
Бо  обом  нам  треба  щастя  й  щастя  –
Це  ж  найголовніше  у  житті!

Відпусти  задавнені  образи,
Серце  хай  чужі  гріхи  простить...
Ти  говориш  –  і  бринить  відразу
У  глибиннім  схові  срібна  нить.

Нам  часу  лишилося  так  мало
Помилки  поправити  свої,
Поки  душі  з  віком  не  зів’яли
Й  почуттів  клубочуться  рої.

Кіт  червоний  бігає  по  небу,
Ллє  багряні  фарби  на  межу...
Все  залежить,  друже  мій,  від  тебе...
Я  ж  тобі  завжди  допоможу...