Крайн сть

Зникаючи, ти не залишив мені нічого.
Забув, або просто однаково стало.
Я не хотіла робити велике з пустого,
Але, твоє слово дивно в душу запало.
Вибач, я не буду з тобою відверта та ніжна.
Знай, це лиш ти залишив за собою відчинені двері
Ніби випадково. Зима завітала до наших сердець знову сніжна.
Йди, я тепер назавжди у своїй атмосфері.
Може досить носити з собою ці маски привітності?
Якщо хочеш літай ти без мене - мені вже начхати.
Але.. ніхто не замінить твоєї потрібності...
Знову з пам'яті треба когось викидати.
Дивно, що таки мені добре без тебе,
Мабуть, я тебе взагалі весь цей час не кохала.
Вибач, мені твого зізнання не треба!
Йди! Твої очі мене вже дістали...
Сліпо довіряти комусь я не вмію
Розум знову повертає на рівну дорогу.
Так, я тепер все на світі зумію.
Навіть утримати в собі цю тривогу.
Досить! Від когось залежити досить!
Я себе не пробачу за нову помилку.
Серце більше цього кохання не просить.
І ти не проси.. Не вернусь я у цю нещасливу домівку!