Йду під дощем: то плачу, то сміюсь.
Мов божевільна, ловлю краплі з неба.
І втратити навік Любов боюсь.
Благала Птаха: не лети, не треба!
А він злетів у ніч, бо крила мав.
Штовхнув мене в безодню безпросвітну.
Лечу з питанням слізним: чом кидав?
А він метнувсь травинки постелити.
Я приземлилась. Дихаю. Жива.
Жувуча ж моя сутність – Богу слава!
Йде дощ. Безжально б'ють твої слова.
Вмирають зорі. В муках. Понад ставом.
(01.07.2015 р.)
Понад ставом
© Copyright: Людмила Дронь, 2015
Свидетельство о публикации №115070207073
Свидетельство о публикации №115070207073
Рецензии