дощ нещадно хлюпає по брудному асфальту,
малює калюжі своїми краплинами.
я курю сигарету (вже, мабуть, десяту)
і кожну хвилину рахую годинами.
чекаю під стріхою якогось будинку.
чекаю так, як нікого ще досі.
і ось біля тої старої зупинки
бачу волосся кольором з осінь.
постать тендітну розхитує вітер.
тінь ліхтаря обіймає тебе.
кава та чай не зможуть зігріти,
як то раніше було. дотепер.
моїх віршів ти вже не згадаєш.
писав їх для тебе, та шкода дарма.
навіщо ж тоді коло себе тримаєш,
якщо вже між нами нічого нема?
29/06/2015
she. memory
© Copyright: Влад Лиманец, 2015
Свидетельство о публикации №115070105769
Свидетельство о публикации №115070105769
Рецензии