Розчарування V

Зустрілись ви не випадково,
Тобою марив він не рік.
І вірив,що обов'язково
Душі його почуєш крик.

Він кожен раз ловив твій подих,
Знав,коли очі не сумні .
І не питавши в тебе згоди
Він мріяв про чудові дні.


Одного разу ,на зупинці
Вона і він,помеж речей.
Вона у шовковій хустинці,
А він,на що хвата грошей.

І підійшовши,запитала,-
-Не бійся,духом підведись.
Я за тобой спостерігала,
Та може запроси кудись?

Весь вечір,він читав ій твори
Поетів,деяких сторічч,
До неї був коханням хворий,
Але усе змінила - ніч.

Теплом зустріла їх хатина,
Батьки її ,десь у Перу.
А він,як та мала дитина,
Омріяну купивши гру.

Кохав її він до безтями,
Так не кохав,мабуть,поет.
Він думати не міг роками
В цей світ отримати білет.

Він пригорнув її до себе,
Як те заплакане маля,
Вона у відповідь:"Не треба,
Цих ніжностей не люблю я,

Залишь ці вигуки арени,
Ти лагідний,не в тому річ,
Та зрозумій ти,що для мене
Все це було лише на ніч."

Коли прокинулась ти ,зранку,
Впустити вітер дощ благав.
Смачної кави філіжанку
Залишив,той,хто так кохав.