Що трапилось, скажи мені, скажи!
Так боляче дивитися на тебе…
Перетинаючи нерозуміння греблю,
Коханням йду по зоряній межі
І шепочу: - Не можна так, не треба!
Що сталося? Дай відповідь мені!
Чому зітхаєш і відводиш очі?
Чому так розмовляєш неохоче…
Крилами не змахну, бо я на дні
Твоїх думок, що полум’ям клекочуть.
Що скоїлось? Біжать кудись літа…
Ти розлюбив? Не можна так зі мною!
У волошкових мріях під луною
Ледь-ледь торкнулася моя мета
До болю серця ніжності струною.
Мого кохання вистачить на двох.
Зітхає у зізнаннях, плаче осінь
Сором’язлива, начебто щось просить,
Зриваючи з душі чортополох
Твоїх образ: - Вже годі, любий! Досить…
Я поруч, я люблю і я не зраджу
Тебе ніколи. Віриш ти чи ні?
Троянди спалахнувши на вікні,
Подарували мені стільки вражень…
У поцілунковому я сміюсь вбранні…
12:21
21.12.13.
Поцiлункове вбрання
© Copyright: Лариса Калинина-Харламова, 2015
Свидетельство о публикации №115070102074
Свидетельство о публикации №115070102074
Рецензии