Нi миру, нi вiйни...
Тут ходить по стерні кривавий, ситий Молох.
Спустошені поля, розтрощені оселі,
Де зірки височать через розбиті стелі.
Ні миру, ні війни. Ховаючи усмішку,
Тут радо ходить Смерть між праведних і грішних.
І косить врожаї – по три, по п’ять, по десять.
І погляди чужі ворожі кола креслять.
Ні миру, ні війни. І в душах – повний холод.
Війна – це тільки смерть, це сльози, кров і голод.
А миру, ні, нема… Чекає мати сина…
Оранта померла? Чи нас Господь покинув?
Що сталося так враз, що хижаками стали?
У спадок дітям всім ми що подарували?
Не сміх, життя й любов – жахливі, чорні сни.
Такий страшенний світ – ні миру, ні війни…
фото из Сети
Свидетельство о публикации №115063001530
Юрий Алешин 05.09.2015 11:00 Заявить о нарушении