На камнях... Из Людмилы Юферовой

               
                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2015/06/27/4953


На тех камнях, где солнышка потоки
В глаз водоёма золотом лились, –
Там парочка седых и одиноких
Мечтательно рассматривала высь.

И возрастом таким сияли лица,
Где метроном касается чела,
Когда печальных мыслей вереница
В морщинках неприглядных залегла.

А чайка в поднебесной сердцевине
Кружила, словно белый дельтаплан.
И тучи, как разнеженные спины
Медведей, улеглись ко сну в лиман.

А им в мечту хотелось бы одеться,
Коль души вечно молоды везде...
И быть бы просветлёнными, как дети,
Болтающие пятками в воде.

Оригинал:

На камені, де сонячні потоки
У воду, ніби золото, лились,
Сиділи двоє – сиві й одинокі –
Й замріяно дивилися у вись.

Вони були якраз у тому віці,
Коли вже час торкається чола,
Коли думок печальних плетениця
В не зовсім гарних зморшках залягла.

А чайка у небеснім осередді
Кружляла, ніби білий дельтаплан,
І хмари, як розніжені ведмеді
На спини повлягалися в лиман.

А їм хотілось мріяти й радіти,
Тому що душі завжди молоді…
Вони сиділи світлі, наче діти,
І бовтали ногами у воді.