Берлiнськi дощi
Як нібито Бог нам прощення дарує щодня.
Нехай, мені влітку без моря ще трохи незвично,
Та дощ вже мелодію серця мого перейняв.
Ці краплі, що стрімко спадають на землю і плечі,
Летять прямо з раю – як знак до можливих чудес.
Сьогодні мені пропонує заманливу втечу
У світ парасольок без тихих образ і адрес.
Душа і легені готові до цього причастя –
Повітрям оновленим, запахом свіжим землі.
Це червень. Це мокрий Берлін. І, напевно, це – щастя.
Чого ми чекаємо? Нумо, виводь кораблі.
Свидетельство о публикации №115062706443