113. Василь Стус. Грамматику любви я не постигнул

опубликовано на
Грамматику любви я не постигнул,
Грамматику греховных губ твоих,-
Ты ускользала и таила смех,
Между зубов зажатый ненасытных.
Белели бедра в хищных шелюгах*.
Строптивая волча оголодело
По диким лозам раздирала тело,
Кровил багульник у нее в ногах.
О обруч губ, и рук, и ног твоих,
О волчья страсть с опаскою ягняток!
И вот она, и вот она - расплата,
И вот безумство, ярый гром и грех!
Тел вытянутых бесконечный гон,
И в дым истлевшие верхушки сосен,
И тот косматый, тот простоволосый,
Глухой, горячий, тьмяный суходол!
Ворочалась Петрова ночь во сне,
И пахло утро волглое навозом,
Созвездья гнались за Чумацким возом**,
А мы в чумацком мчалися челне.

*шелюга - род ивы, краснотал
**Чумацкий воз (шлях) - Млечный путь

Я марно вчив граматику кохання,
граматику гріховних губ твоїх, –
ти утікала і ховала сміх
межи зубів затиснений захланних.
Біліли стегна в хижих шелюгах.
Нескорена вовчиця зголодніла
по диких лозах шматувала тіло,
аж червонів багульник у ногах.
О покотьоло губ, і рук, і ніг,
о вовча хіть і острахи ягнятка!
Аж ось вона, аж ось вона – розплата,
аж ось він, шал, і ярий грім, і гріх!
І довгі гони видовжених тіл,
і витлілі на дим верхівки сосон,
і цей кошлатий, цей простоволосий,
глухий, гарячий, тьмяний суходіл!
Вовтузилася петрівчана ніч,
відвільглий ранок припахав навозом,
сузір`я бігли за Чумацьким возом,
а ми пливли в чумацькому човні.

Серпень 1963