Як блаженно вбивати...

- А ви знали як блаженно вбивати?
Не одного, не двох, а усіх,
Хто наказував вам на коліна ставати
І не тет-а-тет, а при всіх.

Моя душа до них тягнулась
Душа до них летіла попри все.
Об злобу їх не раз спіткнулась,
Та їх любила над усе!

За чесність вже не раз карали,
Робили вигляд, що повага є.
Та я зробила так, щоб всі страждали,
Бо помста відтепер покликання моє.

Минали дні, рухався час, я споглядала
Із посмішкою вміло на вустах.
Не втрачаючи хвилин - планувала,
Як застигне на обличчях ваших страх.

Мовчала, мовчанням кричала,
Без підозри, що в моїй голові.
По ночах, потайки, тихо ридала
Закривши очі, ступала по дні.

Чого очікували? Вже не та я.
Таке виховання загартувало мене.
Змирилась з байдужістю, хотіла одна.
Проігнорувавши, продали мене.

Навіщо? Питання лунало,
Повітря наповнене духом мольби.
А серце вже ненависно страждало
І шепотіло - далі йди.

Нема більше віри, вся сила в мені.
Смерть їм по праву - така любов.
Рідних немає, одна на всі дні,
До поки жива я - проливатиметься кров!

26.06.2015р.