…оповитий блідим мороком вітерець
злегка хвилює і пестить небо музикою Всесвіту,
мов намагається загніздитись межи небом і землею,
збутися згуками між галактиками…
у незаймано передранішній мов би могильній тиші
подекуди сивіє необмежений синьоокий простір,
мрії наввипередки линуть догори, вище, і як можна далі:
поза сині тумани, поза обійми мовчання, за край,
крізь темряву і зіркове мерехтіння, розлучаючись і співпадаючи,
щоби злитися із таємницею невідомого Вогнища…
у таемнiй змовi...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115062701226
Свидетельство о публикации №115062701226
Рецензии