…перелилося небо у річку із сліз,
річка стала враз морем солоним.
заспокоїть зуміє сновид мрійна ніч
боронити сни стануть від болю…
хвилі силу несуть невідому навстріч,
розкуйовджує бурю вітрисько.
нудять душі печалі чужі, як свої,
степовий бур’ян хилиться низько,
то у плачі зливаються душі сумні,
то гуртує нас лихо, торкається блиском,
ллється реготом, в серці стоїть
грім грози, по звірячи життя спокій нищить…
і не знає спокою ніхто,
на людей наступає зневіра не збута…
від палало учора, пройшло
і не зможе удруге знов збутись…
на ввесь свiт..
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115062701205
Свидетельство о публикации №115062701205
Рецензии
