…цвіт вишні рясно опадає,
у білім мареві кружляє –
одна невпізнана душа!
щоб не сліпила самота
горнулась в мріях до землі,
немов би втратила свій дім,
і небо плакало у ніч
не знала спокою в огні,
бо їй чогось не вистачало!..
лишилась пристрасть у пручанні,
мовчати в тиші, без вагання
про не початі почуття,
і безкінечні каяття…
в чеканні спалахів світанку,
в своїм останнім доля танці,
от вже і ми Її обранці,
як тіні перехожі між світами
хоронимо у трунки запитання…
запитання...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115062401225
Свидетельство о публикации №115062401225
Рецензии
