Каміння, глина, пісок. Шарудіння, шелест. Падіння грудки. Політ стрижа. Дзижчання джмеля та ментальна тиша.
Плескіт в одну долоню. Кулі свист. Її щасливе не попадання в скроню того, хто був колись друїдом, учнем Лао Цзи, чорнокнижником і поетом. Він - живий. Досі живий. Але хоче давно померти.
Він не знає, на жаль, одного. Цього разу його бажання нічого не важать. Він - Хронікер, Спостерігач. Той, хто в ньому нині живе, помирати не вміє або не здатен. Тому він прийде з цієї найабсурднійшої війни. І ми зовсім випадково зіштовхнемося з ним у якійсь із кав'ярень.
Сидітимемо, п'ючи махіто і latte macchiato. Говоритеме він. Я буду мовчати. Він прочитає в моїх очах, коли йому можна буде вмирати...
108-вiсiм-
© Copyright: Валео Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №115062304904
Свидетельство о публикации №115062304904
Рецензии
Дякую!
Тихо...
Добре, коли двоє вміють читати у очах одне одного...
Найсвітлішого!
Катерина Жебровська 23.06.2015 16:51 • Заявить о нарушении
Тихо...
Добре, коли двоє вміють читати у очах одне одного...
Найсвітлішого!
Катерина Жебровська 23.06.2015 16:51 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.