Несподівано усе сталося:
Моя доля в твоїй руці.
Може й добре, що я зосталася
Вітру подихом на щоці.
Може й добре, що стільки років
Не шукали в серця стежок.
Було різних багато кроків,
А тепер - вирішальний крок.
Дивним образом, як з туманів,
Виринав ти з-поміж зірок.
Але я не пишу романів,
Не читаю дурних книжок.
Може й добре, що все раптово.
І дитячих не буде сліз.
Ти у сни мої кольорові
Випадково, мабуть, проліз.
І не знаю, як пояснити,
Що у серці моєму сталося.
І чи зможу я пережити,
Якщо спогадом лиш зостануся?
Може й добре, що стільки років
Не змогли загубить зв'язку.
Я щаслива, що ти - не просто
Якийсь запис в записнику.
Може, я і дарма радію.
Може, нас ще чекають втрати.
Але я тобі справді вірю.
І напевно, ти маєш знати,
Що ніколи, ніяк, нізащо
Тебе в часі не загублю.
Ти - це диво моє і щастя.
І я дуже тебе люблю.
Диво
© Copyright: Надя Артюх, 2015
Свидетельство о публикации №115062304316
Свидетельство о публикации №115062304316
Рецензии