Ще не все в дбулося

        Ще  не  все  відбулося...

   
Пролітає  вже  серпень  на  своїх  вороних,
Із  життя  мого  вкравши  світанки ,
І  літа  краєчок  забирає  туди,
Де  холодні  вже  осені  ранки.

А  душа  ще  моя  так  хоче  назад,
В  липневі  теплесенькі  ночі ,
Відчувати  ще  свій  молодий  зорепад
І  дивитись  в  закохані  очі.

Суєта  залишає  на  серці  сліди,
А  осінь  сльозу  бурштинову,
Життя  пролітає  і  кличе  туди,
У  країну  далеку,  зимову.

І  хоч  серце  моє ,  ще  таке  молоде
І  душа  моя  рветься  до  літа ,
Та  усе  то  міраж , вже  дві  чверті  життя
Десь  пробігли ,  неначе  прожито.

І  що  з  того  життя ,  воно  глумиться  з  нас,
З  нами  грається  ніби  на  збитки,
Щохвилини ,  щодня  і  щоночі ,  весь  час,
Календар  наш  гортає  у  свитки.

Доля  шепче  мені,  зиму  ти  не  впускай,
Та  мені  так  сумно  чогось ,
Життя  каже  не  йди,  не  спіши,  зачекай...
Ще  не  все ,  ще  не  все  відбулось…

автор; Н.П.Рубан.