І не сумно, але ж і не весело:
Пригадались забуті сни.
Пригадались минулими веснами.
Заблукали думки у них.
Доки снилось - була щасливою.
Не боялась дощу і вітру.
І здавалась такою сміливою
І собі, і тобі, і світу...
І від тебе втікала світ за очі,
І від сяйва твоїх очей.
Не боялася бути зайвою.
І для тебе була дощем.
У долоні до тебе падала.
Полонила думки і сни.
Була казкою і баладою,
Була поруч впродовж весни.
Розбудив на світанку байдужістю
І холодною зливою вітер.
Сон минув. І я стала байдужою
І собі, і тобі, і світу...
Забутi сни
© Copyright: Надя Артюх, 2015
Свидетельство о публикации №115062200670
Свидетельство о публикации №115062200670
Рецензии