Родной дом. Супруге. Иван Коваленко

(Дружині)

Старезний дім стоїть поміж акацій,
Вони високі, жилаві, стрункі.
Їх сонце позолочує уранці,
А дім хоронить спогади гіркі.

Жили тут люди в клопоті і праці,
Їх вже нема, згубилися стежки.
Був сміх і плач, веселощі і танці,
Їх душі тут, хоч віка трун важкі.

Ти тут росла. Твої маленькі ніжки
Оббігали всі закутки й доріжки,
І дім тебе голубив, вчив, беріг.

І ти сама вже частка цього дому,
Єдина розумієш його втому,
Благослови ж тепер його святий поріг!
-------------------------------
«Родной дом» (супруге) Иван Коваленко

Среди акаций дом стоит старинный:
Они высоки, жилисты, и пусть
Их солнце золотит сияньем дивным,
А дом хранит воспоминаний грусть.

Здесь жили люди в хлопотах, в труде –
Теперь их нет, следы пропали их.
Здесь смех и плач нам слышались везде –
Их души тут, хоть голос и затих.

Ты здесь росла, и маленькие ножки
Оббегали все стёжки и дорожки,
И дом тебя ласкал, учил, берёг.

И ты сама – теперь его частица,
Ты лишь одна поймёшь его светлицы,
Благослови ж теперь святой порог!

(22.06.2015)