А він прийшов із вранішньої хмари,
Прошелестів від спеки жорстким листом,
Пофарбував у темне тротуари
Й пішов блукати враз притихлим містом.
Його давно вже нам не вистачало
Між кам'яниць, що підпирають небо.
Та він побризкав друже - дуже мало,
А місту і країні злива треба.
Щоб змила всі нашарування бруду,
Що вкрив навколо все, немов полива,
Бо так втомились жити в ньому люди...
Ну, вдар-но, вдар вже, благодатна зливо!
Дождь
© Copyright: Александр Афонин 4, 2015
Свидетельство о публикации №115062203800
Свидетельство о публикации №115062203800
Рецензии