Так сумує осінь, коли листя
В темряву зриває лютий вітер.
Це тоді калинове намисто
Вже не може вересень зігріти.
Так сумує літо, коли злива
Голосно крокує понад степом,
Втоптуючи в землю цвіт мінливий,
Втоптуючи в землю навіть небо.
Так сумує травень за весною,
Ніби відчуваючи прощання.
Так сумує серце за тобою,
Ніби ми побачились в останнє.
Так сумує срібло сивих віхол,
Сонцем потривожине зимовим.
Так сумує ніч, але той відчай
Змінює світанок днем чудовим.
Так сумують очі за сльозами,
Сонце проводжаючи до ранку.
Так сумуєш ти, коли віршами
Сам собі ятриш забуті рани.
Так сумує день, коли згасає,
Заздрячи майбутньому і небу.
Так сумую я, коли минає
День і ніч - як вічність - і без тебе.
Так сумуе серце
© Copyright: Надя Артюх, 2015
Свидетельство о публикации №115062202271
Свидетельство о публикации №115062202271
Рецензии