О жизнь моя, о Киев мой, прощай!
Прости мне эту тяжкую разлуку
И до свидания! Подай же руку
И смертную утешь мне муку,
И твердости больному сердцу дай.
Дай веры, Киев! Киев, жизнь моя!
Белоколонный, ты приснился словно,
Как витражей твоих цветные стекла,
И уж пошла дорога в никуда.
Куда-то в пропасть, в смерти черноту,
Где солнце на исподе ворошится.
Прекрасная там вырастает птица,
Летит - и коченеет на лету.
Моє життя, мій Києве, прощай!
Прости мені оцю тяжку розлуку
і до побачення! Подай же руку
і витиши мою смертельну муку,
і твердості в убоге серце дай.
Дай віри, Києве! Моє життя!
Білоколонний, ти наснився ніби,
як вітражів багатобарвні шиби,
і вже пішла дорога без пуття
кудись у прірву, в смертну чорноту,
де сонце ледь ворушиться на споді.
Та виростає у красі і вроді
крилатий птах і клякне на льоту.
108. Василь Стус. О жизнь моя, о Киев мой, прощай!
© Copyright: Алёна Агатова, 2015
Свидетельство о публикации №115062105078
Свидетельство о публикации №115062105078
Рецензии